MEGA сайт Салехард Шишки марихуана LSD WEED

Але, бро, попрыгивайте на моей волне, потому что сегодня у меня вам тема на столько огненная, что будет хватать на целую неделю выступлений на открытом микрофоне! Вот история о том, как я, наркоман комик, купил зелье из небес - шишки марихуаны, и в то же время гонял по школам и сдавал ЕГЭ.

Хорошо, ребята, все началось однажды, когда мой друг, по кличке Бэнг, поделал мне закладки на следующий уровень веселья и рассказал про новый вид наркоты. Он сказал, что эти шишки - прямо из соседнего китайского садика, а я, конечно, не мог упустить такую возможность развлечься!

И вот, качаюсь на велосипеде по району, ищу дилера, который продает этот новый пипец в виде шишек. Пару улиц обкатал, и вдруг мне встречается с какой-то залупом мент, который гонит меня из-за нарушения ПДД на двух колесах. Уже думал остаться без подарка от судьбы, но тут вспомнил про свою уникальную способность гнать абсолютную чушь в таких ситуациях.

Я подбегаю к менту со словами: "Мужики, ты знаешь, как же я люблю этот адреналин при высокой скорости! Понимаешь, я курю на ходу! Вот даже щас марьяну пипкаю!" И достаю свои шишки прямо перед лицом этого желтого засранца. Мент замер, как дерево, и в глазах его отражается всё самое страшное, что только можно представить - а я его шеймю и говорю, типа, опять на меня претензии!

В итоге, мент смотрит на меня, словно я диковина с другой планеты, и просто говорит: "Пошел вон, извращенец!" Я понимаю, что моя чушь снова сработала! Я побежал к дилеру, дождался своих шишек и поехал, как ракета, на ЕГЭ!

Конечно, я понимаю, что ЕГЭ - это серьезное испытание для любого школьника, но я решил, что в таком состоянии мне будет интереснее и проще справиться с экзаменами. Ведь молли и шишки - это волшебная комбинация, которая превращает тебя в настоящего гения, а точнее, гениального комика!

Прихожу я с утра на экзамен, беру бумажку и начинаю писать. И знаете что? Весь мой ответ был одной большой чушью! Но вот незадача - оценка, которую я получил, была такая высокая, что я решил, что все школьные оценки - это большая шутка, которую тянут нас, обычных студентов!

Вечером, вернувшись домой, я решил передохнуть от всего этого умственного творчества и продолжил пыхать свои шишки. Но вдруг в дверь постучались мои родители, которые, конечно же, заподозрили что-то неладное. Но вместо стыда и нервозности, я просто поднял свой палец вверх и сказал: "Привет, ма, привет, па! Вжух!"

Мои родители были в шоке от такого поведения, но я продолжал улыбаться и просто шеймил их, говоря, что это все их вина, что я такой талантливый и авангардный! Ну что они могли ответить на это? А вот что - "Потуши свою зельку и срочно пошел спать!" Даже не стали возражать, так как поняли, что я уже неизлечим.

И вот, ребята, такая вот история на самом деле произошла со мной. Шишки марихуаны, молли, гнание чуши, шейминг родителей и ЕГЭ - это все было в одно прекрасное время моей молодости. Но сейчас я понимаю, что все это были настоящие шутки над собой и своим будущим.

Так что, ребята, не садитесь на шишки и не пыхайте молли, а лучше пусть ваша жизнь будет гореть, как настоящий костер, без вредных примочек. Не забывайте, что жизнь - это не бумажка, которую можно скомкать и выбросить, а настоящая возможность сделать что-то великое! И помните, что менты всегда тебя найдут, когда дело касается запрещенных веществ.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...